КАРТО́Н, у, чол.
1. Товстий твердий папір особливого виготовлення. Коли ми бачимо на картинах такі обличчя, то кажемо, що вони намальовані погано, по-ремісницькому, немов з картону вирізані і лаком наведені (Леся Українка, III, 1952, 609); Целулоїд і кіноплівку, гребінці і картон.. роблять не з чого іншого, а з дерева (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 102).
2. мист. Первісний нарис картини або її частини, зроблений на твердому папері; етюд. На картоні, крім ряботиння безладно накиданих кольорових мазків, вона нічого не побачила (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 118).