КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до карта 2. У Потоцького була велика картярська гра (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 275); Картярська колода;
// Пов’язаний із грою в карти. Картярський борг;
// Признач. для гри в карти. Над зеленим сукном картярського столика літали валети, дами, тузи всіх чотирьох мастей (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 189); Картярський будинок.
2. Прикм. до картяр. Гучні картярські вигуки і вибухи дурного реготу тривали аж до третіх півнів (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 53).