КАРТАТИ

КАРТАТИ, аю, аєш, недок., перех. Гостро дорікати кому-небудь, лаяти когось; різко критикувати, осуджувати кого-, що-небудь. Він боїться з’явитися до матері без хліба і без грошей. Адже мати, напевне, картати буде його!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 134); Письменниця [Дніпрова Чайка] картає тих людей, руками яких царський уряд здійснював політику нагая і шибениць, душив революцію (Радянське літературознавство, 3, 1958, 71); — Прислухайся, вивчай життя. Ласкаво підтримуй нове і нещадно картай старе (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 115);
//  Мучити, гризти (у 4 знач.). Не береться сон — ходжу, картаю себе думками, розважаю згадками (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 36).