КАРТА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням картати. Розв’язання цих проблем у кіно я мислю собі в основному не через картання пороків, вад, а головно через позитивний приклад (Олександр Довженко, III, 1960, 206); Не слід забувати, що ствердження реальної краси може бути не тільки в уславленні, але й у гнівному картанні того, що спотворює її велич (Вітчизна, 10, 1963, 203).
2. Гострий докір, лайка; кара (у 1 знач.), мука. Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка, I, 1951, 241).