КАРЮ́К, КАРУ́К, а, чол. Вид столярного клею. Лемішковський насилу моргав сонними очима, що злипались.., наче карюком примазані (Нечуй-Левицький, I, 1956, 170); В сінях у іншім котлі варили карук із волових жил (Іван Франко, IV, 1950, 209); Тоня занесла човна в глибину елінгу, де пахло столярним клеєм карюком і мокрим деревом (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 102).
КАРЮК
Тлумачення слова