КАРЯЧКУВА́ТИЙ, КАРАЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має криві, широко розставлені ноги. Хай би поткнувся глистюк Арнульф сюди з своїми карячкуватими жандармами! Він би показав їм (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 88); Йому вслід дріботів карачкуватий урядник (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 13).
2. Кривий, покручений, незграбний. Давид почав читати дописи.. Писані чорнилом і олівцем, усі карячкуватими, незграбними літерами (Андрій Головко, II, 1957, 105); Ріс [у яру] колючий-преколючий терен і якісь карачкуваті деревця (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 58).