КАРЕ́ТКА, и, жін.
1. Зменш. до карета. Наша каретка сповнялась часом блакитним світлом, коли котилась під ліхтарями (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 437).
2. спец. Рухома, ковзна частина якого-небудь механізму, машини. Розпилювати круглий ліс на верстаті без каретки, на якій закріплюється матеріал, забороняється (Столярно-будівельна справа, 1957, 117); В академічних човнах сидіння гребця встановлюється на рухомій каретці (В ім’я Вітчизни, 1954, 53).