КАРБУНКУЛ 1, а, чол., мед. Гнійне запалення глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини; скупчення на невеличкій ділянці шкіри кількох фурункулів. Мікробіологи одержали новий антибіотик — актиноміцин «К» проти сибірки й емфізематозного карбункула (Наука і життя, 12, 1956, 33); Від його [тарантула] укусу нога розпухла, і на стопі наливався кров’ю і гноєм величезний карбункул (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 181).
КАРБУНКУЛ 2, у, чол., заст. Коштовний камінь — червоний гранат. Перстень із карбункулом; * У порівняннях. Серед буйного ягідника блищали, наче карбункули та рубіни, суниці (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 28).