КАРБО́ВАНЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до карбованець. — Ми щоразу де карбованчика заробимо.., то й обішлемо (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 499); — Ну, давай ще хоч карбованчика… як заходжуватись, то заходжуватись… (Марко Вовчок, VI, 1956, 290).
КАРБОВАНЧИК
Тлумачення слова