КАРБОРУ́НД, у, чол., спец. Дуже тверда кристалічна речовина, сполука вуглецю з кремнієм, що використовується для шліфування сталевих виробів, каміння й для виготовлення вогнетривких матеріалів. Чистий карборунд — безбарвна кристалічна речовина (питома вага 3,2), яка за міцністю наближається до алмазу (Загальна хімія, 1955, 443); Карборунд витримує надтвердий сплав (Олесь Донченко, II, 1956, 177).
КАРБОРУНД
Тлумачення слова