КА́РБІВКА, и, жін.
1. тільки одн. Карбований, різьблений орнамент, зображення. [Очерет:] Яка чудова карбівка, напис, візерунок (Іван Кочерга, II, 1956, 433); Перевірив на голос сопілку, ..карбівкою чорною вкриту… (Леонід Первомайський, Солд. пісні, 1946, 172).
2. Інструмент, яким карбують; штемпель для карбування.