КАРБАМІ́Д, у, чол. Азотиста органічна речовина, яку одержують з двоокису вуглецю та аміаку. Карбамід є важливою сировиною для виробництва пластмас, відмінним добривом, хорошим замінником кормового білка у тваринництві (Наука і життя, 1, 1963, 41); Силос із кукурудзи та сорго ще збагачують на протеїн домішками карбаміду (Хлібороб України, 2, 1976, 18).
КАРБАМІД
Тлумачення слова