КАРАМЕ́ЛЬ, і, жін.
1. збірн. Сорт твердих цукерок, які виготовляють із цукру та патоки з додаванням ароматних і фарбувальних речовин. Після штампування й охолодження готова карамель надходить на швидкодіючі загортальні автомати (Наука і життя, 1, 1955, 14).
2. спец. Палений цукор, що вживається для фарбування кондитерських виробів.