КАРА́КУЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до каракуль; дрібно-смушевий. Каракулеве вівчарство;
// Зробл. з каракуля (у 1 знач.). В брамі кам’яниці показалась її постать, у чорнім зимовім пальті.. і з чорною каракулевою муфтою на правій руці (Іван Франко, VI, 1951, 264); Вона стояла — висока, струнка, в чорному пальті з маленьким каракулевим комірцем (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 329); Каракулева шуба.
КАРАКУЛЕВИЙ
Тлумачення слова