КАРАБІ́Н, а, чол. Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. Перед вікнами по вузькій, брукованій стежці ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Іван Франко, VI, 1951, 170); — Огонь! — скомандував Брянський. Ударили [бійці] з усіх автоматів і карабінів (Олесь Гончар, I, 1954, 106); * У порівняннях. Різко, наче карабін, клацнув замок… (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 86).
КАРАБІН
Тлумачення слова