КАРАБЕ́ЛЯ, і, жін., заст. Крива шабля. Біля боку моталася карабеля, обсаджена самоцвітами (Олекса Стороженко, I, 1957, 371); Шабля в повітрі зробила свистюче коло, викресала іскру, зустрівшись з карабелею Жолкєвського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 291).
КАРАБЕЛЯ
Тлумачення слова