КАПУ́Т, невідм., чол., розм. Загибель, кінець. Хоч би там не знати що, а вона [щука] мусить одному з них сьогодні зробити капут! (Іван Франко, III, 1950, 335); Чим ми [футболісти] жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Юрій Яновський, II, 1954, 22);
// у знач. присудк. сл. І хоч тяжко, але бачить, Що йому ось-ось капут (Українські народні думи.., 1955, 509); Він [фашист] підняв руки вгору, крикнув «Гітлер капут!» (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 8).
КАПУТ
Тлумачення слова