КАПУЦИ́Н, а, чол.
1. Чернець католицького ордену, який носить плащ із гостроверхим каптуром (у 1 знач.). І кого тільки тут не було: і католицькі ченці в сутанах різних кольорів — від червоного капуцина до довгобородого бенедиктинця в брунатній робі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 167).
2. Рід широконосих американських мавп із волоссям на голові у вигляді каптура (у 1 знач.). Найбільш відомий серед усіх сапажу — капуцин (Посібник з зоогеографії, 1956, 38).