КАПО́Т, а, чол.
1. заст. Жіночий хатній одяг вільного крою; халат. Були [у пеклі].. в капотах, Були всі грішні жіночки (Іван Котляревський, I, 1952, 142); Софія Петрівна.. в свіжім літнім капоті, уже тримала в руці срібний ополоник (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Перед Ольгою виросла постать жінки у бавовняному капоті (Натан Рибак, Час, 1960, 410).
2. техн. Відкидна покришка, що прикриває мотор або якийсь механізм у машині й запобігає проникненню пилу, вологи тощо. Шофер замовкає, стоїть, одвернувшись, потім підіймає капот машини, нахиляється до мотора (Юрій Яновський, II, 1954, 184); Барабан [молотильного апарата комбайна] зверху закрито капотом, що складається з швидкознімної покрівлі й двох стінок (Зернові комбайни, 1957, 117).