КАПІТУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. і док.
1. Припинивши збройний опір, здаватися переможцеві на певних умовах, запропонованих ним; віддаватися на ласку переможця. Уже дійшли відомості, що взято Кишинів, Ясси, що Румунія капітулює, але це були поки що тільки чутки (Олесь Гончар, I, 1954, 50); Закінчилась найтяжча і найбільш кровопролитна війна в історії.. Фашистська Німеччина беззастережно капітулювала (Літературна Україна, 12.V 1965, 1).
2. перен. Відмовлятися від дальшої боротьби проти когось, чогось; визнавати своє безсилля в чомусь. Щодо роботи зараз — капітулював (Василь Еллан, II, 1958, 201); Капітулювати перед труднощами.