КАПІ́ТУЛ, у, чол.
1. церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі. Коперник жив в Ольштині.. і був управителем володінь вармійського капітулу (Вечірній Київ, 6.VIII 1971, 4).
2. іст. Збори членів чернецького або рицарського ордену, а також його керівний орган. [Анна:] Ви йдете? [Командор:] Так, на раду капітулу, як часом запізнюся, то не ждіть (Леся Українка, III, 1952, 382);
// Приміщення, де відбувались такі збори.
3. У дореволюційній Росії — установа, що займалася нагородженням орденами. 1797 р. Павло І створив «Капітул російських орденів» — установу, що відала всіма нагородними справами (Наука і життя, 7, 1967, 45).