КАП 1, КАП-КАП, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук капання; крап, крап-крап.
2. Уживається як присудок за знач. капати 1, 3. Його сльози тілько кап-кап у воду (Іван Франко, IV, 1950, 72); А вже весна. Не ота, коли зі стріх передзвоном — кап-кап, кап-кап, кап-кап… А пізніша (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 56).
КАП 2, у, чол. Потовщення, наріст на стовбурі, гілці або корені дерева, що виникає внаслідок місцевого розростання тканин.