КАНТИЛЕ́НА, и, жін.
1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. Тут [в українському музичному фольклорі] і своєрідні інтонації, і скоромовка жартівливої побутової пісні, і соковита кантилена привільної степової козацької або задумливої дівочої пісні (Українська класична опера, 1957, 146); Для сценічної художньої мови велике значення має звукова кантилена (Художнє читання.., 1955, 7).
2. У середні віки в західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.