КАНТ 1, а, чол.
1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше — форменого; облямівка. Сухий дідок завжди був у сукняній куртці з синіми кантами (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 303); Черниш був у новому кітелі, в синьому з кантами галіфе (Олесь Гончар, I, 1954, 194);
// Смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо.
2. спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо. Сподом [у будці] прибиті тріски, мов до підвалини, до трьох дощин, що стояли лігма, кантом догори (Лесь Мартович, Тв., 1954, 304).
КАНТ 2, а, чол., заст. Хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту. Співали під вікном канти, а старий слухав (Панас Мирний, III, 1954, 210); Мисливський хист юних паливод, був відповідно оспіваний у тогочасних піснях і кантах (Юрій Яновський, II, 1954, 195); У музичному побуті XVIII ст. досить широко звучали світські канти з шкільних вистав (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 58).