КАНЦЕЛЯ́РЩИНА, и, жін.
1. Канцелярська робота. Питаєш мене, як я відношуся до посади. Звісно, це не мій ідеал — канцелярщина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 191); — Слухай, Панько!.. Кидай оті канцелярщини муки! (Степан Олійник, Вибр., 1957, 300).
2. перен., зневажл. Непотрібний формалізм у справі, роботі. — Це ж на його пропозицію ти завела в загоні оту канцелярщину (Олесь Донченко, V, 1957, 496); Контроль і перевірка виконання є гострою зброєю боротьби проти бюрократизму й канцелярщини, проти застою й самопливу (Комуніст України, 3, 1968, 27).