КАМИЛА́ВКА, и, жін. Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з оксамиту, що носять православні священики як відзнаку, нагороду. — Не забувайте, що мій дід був тридцять років благочинним, мав камилавку та золотий хрест на грудях (Нечуй-Левицький, III, 1956, 348); — Добрий вечір добрим людям! — безтурботно, щасно вклоняється [отець Миколай] столам і бережно скидає камилавку (Михайло Стельмах, I, 1962, 334).
КАМИЛАВКА
Тлумачення слова