КАМЕРТОН

КАМЕРТО́Н, а, чол. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Веселий о. Артемій своїм камертоном задав тон, а Панасенко підхопив у той тон (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); Дожидав [співак] тільки, аби в хаті втихло. Тоді виймав камертон, туляв його до вуха й вигукував усілякі тони (Лесь Мартович, Тв., 1954, 278); У мене не було камертона. Тон подавався на скрипці (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 228).