КАМЕРНИЙ 1, а, е.
1. Прикм. до камера 1.
2. спец. Який складається з камер (у 2 знач.). В господарствах поліської зони [Волинської] області для сушіння трави й сіна застосовуються стаціонарні камерні льоносушарки (Наука і життя, 10, 1963, 30); Камерна піч.
КАМЕРНИЙ 2, а, е. Признач. для виконання невеликою кількістю музикантів-солістів або ансамблями з кількох учасників. За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (Мистецтво, 6, 1957, 56); Неперевершеним зразком камерної музики є мадригали, коріння яких у народних мелодіях (Вечірній Київ, 26.IV 1966, 4);
// Який має в своєму складі невелику кількість виконавців (про ансамбль). Композитор [І. Шамо] добре володіє фактурою камерного ансамблю, вміє розкрити національні особливості мелодичного матеріалу (Мистецтво, 1, 1956, 32);
// Який виконує соло (про співака). — Ти знаєш: я вирішила покинути оперу… Буду камерною співачкою! (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 234).