КАЛИТА́, и, жін., заст.
1. Торба для грошей. В шкіряних мішках і величних калитах стояли стоси старої, щирозолотої монети (Іван Франко, VIII, 1952, 156); Хозарин дивився якийсь час Амбалові у вічі, потім поліз у кишеню і витяг звідти набиту золотом калиту (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 56).
2. Помащений медом корж, який вживають для ворожіння в день святого Андрія. Їду, їду калити кусати (Павло Чубинський, III, 1872, 259).