КАЛИ́М, у, чол.
1. У деяких тюркських народів — викуп, який наречений дає батькам нареченої за їх згоду на одруження з дочкою. Батько Зуліхи хотів підправити своє господарство коштом доччиної краси і запросив за неї величезний калим (викуп) (Олекса Десняк, II, 1955, 493).
2. перен., розм. Плата за зроблену приватним чином послугу; хабар. — Пробачте, товаришу шофер, — каже Тіберій, — може, ви гадаєте з нас добрий калим брати, то помиляєтесь. Ми на студентському бюджеті (Юрій Яновський, II, 1954, 198).