КАЛЬНО

КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальний;
//  у знач. присудк. сл. Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 144); — І росяно, і кально, скрізь калюжі, — Погано та ще й дуже (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 35).