КАЛІ́БР, у, чол.
1. спец. Діаметр каналу дула вогнепальної зброї. Артилерія всіх калібрів відкрила вогонь (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 99); Виявилось, що в його діда-коваля є старезна рушниця-катеринівка, четвертий калібр (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307);
// Діаметр кулі, снаряда тощо. Міни й снаряди різних калібрів — від вісімдесяти двох до ста двадцяти одного міліметра — вибухали то поодинці, то цілими ящиками (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 21).
2. техн. Точний, визначений розмір яких-небудь предметів виробництва. Загальносоюзне значення має винахід.., який дає змогу відливати якірні ланцюги різних калібрів (Наука і життя, 2, 1957, 19).
3. техн. Вимірювальний прилад для перевірки розмірів, форми та взаємного розташування частин виробів. Оку вір — калібром мір (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 346); Конфігурація профілю прокату визначається калібром (Наука і життя, 6, 1962, 18).
4. жарт. Розмір, форма або зразок чого-небудь. — Отче! Беріть святе кропило.. Кропіть. Підганяйте під православний калібр (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 88); Троє сиділо переді мною за широким столом. А на тому столі — і смажені кури, й солонина, і шинка; пляшки й пляшечки усяких калібрів (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 238).