КАЛАТАННЯ

КАЛАТА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням калатати і калататися та звуки, утворювані цією дією. Той стук, те калатання, ті крики на вулиці.. не дають мені й на хвилю спокою (Іван Франко, I, 1955, 226); Гудіння дужчає, за сценою галас, калатання в рейку (Вадим Собко, П’єси, 1958, 116); Сів під ялиною, так щоб не спускати з ока шматочка шосе, спроквола прислухався до калатання серця в грудях (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 374).