КАЛАМУ́ТТЯ, я, сер., рідко. Те саме, що каламуть. Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 391); Надворі ж оха завірюха, Мов звір голодний, завива І наддає пергу гризоті Та каламуття голові… (Михайло Старицький, Поет. тв., 1953, 67).
КАЛАМУТТЯ
Тлумачення слова