КАЛАМУ́ТНИК, а, чол., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю (Леся Українка, IV, 1954, 236).
КАЛАМУТНИК
Тлумачення слова