КАЛАМУТНО

КАЛАМУ́ТНО. Присл. до каламутний. На столі каламутно біліли дві порожні тарілки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366);
//  у знач. присудк. сл. На серці в неї було каламутно (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 278).