КАЛАМА́РЧИК, а, чол., заст. Зменш. до каламар 1, 2. Маршалок поставив зі стола каламарчика та перо (Іван Ле, Наливайко, 1957, 105); Тут [на полиці] було аж три чашечки, та все золотом поцяцьковані.., багато каламарчиків, то з тоненькими шийками, то пузатих (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 257).
КАЛАМАРЧИК
Тлумачення слова