КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п’ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377).
КАЛАБАНЯ
Тлумачення слова