КАЛАБА́ЛИ́К, у, чол., діал. Гармидер, галас. [Харитон (вибіга):] Біля розправи цілий калабалик зчинився!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 92); Знявся такий калабалик, що хоч вуха затикай (Спиридон Добровольський. Очак. розмир, 1965, 123).
КАЛАБАЛИК
Тлумачення слова