КАЛ, у, чол.
1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі — ще й через сечу (Підручник дезинфекції, 1953, 36).
2. розм. Бруд, болото, грязь. Земля взялась од крові калом (Іван Котляревський, I, 1952, 227); Ноги у їх [них] були чорні, в калу, як і ноги їх скотини (Панас Мирний, I, 1954, 318).