КАКОФО́НІЯ, ї, жін. Немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах). П’яний паламар незабаром втратив ритм і неймовірна какофонія сколошкала повітря (Олесь Донченко, III, 1956, 114); Ладова основа — неодмінна приналежність музики і заперечення її веде до атональності, до какофонії (Мистецтво, 4, 1962, 23).
КАКОФОНІЯ
Тлумачення слова