КАХИ

КАХИ, КАХИ-КАХИ, виг.

1. Звук під час кашлю. — Ох! здорові! — сказала Оришка. — Уже мені оцей кашель клятий допік… кахи! кахи! ох! (Панас Мирний, I, 1954, 237).

2. розм. Уживається як присудок за знач. кахикати, кахикнути. [Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода, Ой ти старий: кахи-кахи… Я молода: хи-хи, хи-хи!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 31); Вчила нас доброї душі старенька вчителька, .. що весь час закутувалася в теплу хустку і все кахи! кахи! Усе кахикала… (Остап Вишня, II, 1956, 285).