КАХЛЯНИЙ

КАХЛЯ́НИ́Й, яна, яне. Прикм. до кахлі. Кахляна плитка;
//  Зробл. з кахлів. Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: Кахляну грубу, білу стелю (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 190);
//  Покритий кахлями. В залі були білі стіни, біла стеля і навіть біла кахляна підлога (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 136).