КА́ХЛІ, ів, мн. (одн. кахель, хля, чол.; кахля, і, жін.). Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін. Піч була з зелених водолазьких кахлів (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320); Піч і стіни до половини викладені бездоганною, сніжно-білою кахлею (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 254); У Києві в XVII столітті переважали типи ліпних кахлів, политих зеленою або коричневою поливою (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 81).
КАХЛІ
Тлумачення слова