КА́ГЛА́. кагли, жін. Отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла тощо. Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 160); Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334); Сніговий вихор тоскно завивав на льоду, наче осінній вітер у каглі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
КАГЛА
Тлумачення слова