КА́ГАН, а, чол. У стародавніх тюрків — найвищий титул ватажка племені; із середини VI ст. — титул голови держави в тюркських народів, а також особа, що мала цей титул. Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою. Що ж, зараз вона [княгиня Ольга] пошле послів своїх до хозарського кагана, а там підростуть сини, нехай вони поквитаються з каганами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 51).
КАГАН
Тлумачення слова