КАДИ́ТИ, каджу, кадиш, недок.
1. Махаючи кадилом (кадильницею) під час церковного обряду, курити ладаном або іншими пахучими речовинами. Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві. Рознеслись пахощі.. ягідок дешевого ялівцю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403); — Як кадить [отець Симон] та пройде по церкві, так народ, особливо жінки, перед ним і хиляться (Андрій Головко, II, 1957, 46).
♦ Кадити фіміам див. фіміам.
2. перен., розм. Випускати, виділяти дим або чад, запах; курити. Довбня, сидячи за столом, кадив, мов з димаря, на всю хату, запиваючи чаєм кожну затяжку (Панас Мирний, III, 1954, 202); Кадить світло, скло заяложене, зверху надбите (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 137); На крутій гряді стоїть верба зелена кучерява,.. колишеться од вітру й кадить на всі боки солодким духом (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 186).