КАДЕ́НЦІЯ, ї, жін.
1. Вставка імпровізаційного характеру, що входить до складу музичного твору (перев. концерту) й виконується віртуозно без супроводу.
2. Те саме, що каданс. — В них [церковних ладах] .. нема так званого уводячого [ввідного] тону, що утворює звичайну каденцію (закінчення) (Історія української музики, 1922, 55).