КАБІНЕТИК

КАБІНЕ́ТИК, а, чол. Зменш. до кабінет 1. — Гадаю, що синьйорі дуже невигідно читати в моїй крамниці — у мене, на жаль, ніякого комфорту! — що іншого було б у себе дома, в затишному кабінетику… (Леся Українка, III, 1952, 741); За дверима, в маленькому кабінетику, настирливо деренчить телефон (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 285).