КАБА́Н, а, чол.
1. Самець свині (звичайно кастрований). — Ускочив у двір чийсь кабан (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); Гмиря.. крекнув та й пішов до багаття на городі, де сини смалили кабана (Андрій Головко, II, 1957, 338); * У порівняннях. За богами [царем і царицею] — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 247).
2. Дика свиня; вепр. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359); Кабан — звір небезпечний, вбити його дуже важко (Знання та праця, 3, 1967, 28); * У порівняннях. Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан (Іван Котляревський, I, 1952, 257).